Вже темна ніч плащем усе накрила,
Вже птахи ночі розпустили крила
І нічне місто спить, як немовля,
Але не можу в вечір цей заснути я.
Чомусь думки мої, заповнені тобою,
Цієї ночі не дають мені спокою.
Закривши очі бачу я тебе перед собою,
Я весь засліплений твоєю красою.
Я думаю не про синє небо ,
Але про те, як близько я живу біля тебе,
І не стоять між нами гори і вулкани,
Ні синє море, ні безкраї океани,
Ані пустелі з вічними пісками,
А лиш два кроки, між нашими домами.
Я хочу залетіти у твоє вікно,
Тоді коли відчинене воно,
І хочу бути поряд із тобою,
В руках своїх тримати ручку твою,
І щось на вушко тобі прошептати,
А ти принцеса будеш ніжно спати,
Та сни чарівні споглядати,
А все погане я від тебе буду відганяти…
І після слів цих я теж заснув,
У світ тисячі снів нирнув,
Та поміж них я один лиш пам’ятаю,
Не знаю як, та у вікно твоє я залітаю,
І біля тебе на диванчику сідаю,
І навіть погляду свого не відриваю.
І лиш на тебе дивлюсь я,
Моя красуня спить, як немовля,
Волосся шовковисте розпустила,
Прекрасні очі ти свої закрила,
Лиш посмішка твоя чарівна,
Як завжди, на устах твоїх, була,
А навкруги лиш темрява та тиша,
І дихала ти тихо наче миша,
Та подиху твого тепло я відчував,
І твою руку в свою руку взяв,
Твоє волосся гладив і не знав,
Що це все сон, я просто спав.
І збігли в раз миті чарівні,
Світанок появився у вікні,
Сказав він, що вже час мені,
Й хотів я залишитись у тім сні,
Та час, нажаль, не зупинить мені.
Не згасли й досі ці чудові почуття,
І рук твоїх тепло ще відчуваю я,
Ще чую досі подих тихий твій,
І пам’ятаю колір твоїх вій.
Ця мить була немов фантом,
Та залишилась тільки сном.
Та хочу, щоб не у сні, а завжди,
Зі мною поряд була тільки ти,
Бо не лишень у сні ай на яву,
Тобі готовий я віддать любов свою.
ID:
164201
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 04.01.2010 12:45:52
© дата внесення змiн: 04.01.2010 12:45:52
автор: Хірург
Вкажіть причину вашої скарги
|