Лишаєш ти усе як було,
і віриш ти що це не так,
та пам'ятай все те що було
не вернеш ти уже ніяк.
лиш листя те що ще не впало
лишає цей останній знак.
і безневинно воно знало,
що це з помилок вийшло так
чи то за вітром дивні хмари ?
чи то за вітром йде гроза,?
а осінь розлучає пари
і є там ти і є там я.
не ті сліди що дощ змиває,
а ті що я по них пішла.
і голос дивний вірш читає,
бо в тих віршах лишилась я
Піти.... Ніхто нам не мішає.
лишитись також можна там
ніхто нікого не чіпає,
і кожен вбирає сам.
у кожного своє минуле,
у кожного своє життя,
і щось ми чули щось не чули
і вихід є це почуття.
які ніколи не побачу,
які відчути хоча б раз,
в яких з очей текли б лиш сльози ,
і проносили це крізь час.
Нехай горить все потім гасне,..
нехай вода погасить біль.
не хай хоч хтось буде щасливий
а мені сліз лишає сіль,.
