чи ти не втратив спрагу до краси,
чи претворився на стару руїну?
чи пам'ятаєш хто ти? ким єси?
чи ти забув про рідну Україну?
про матір-неньку? рідні голоси?
про рідну мову, вічно солов'їну,
поля, налиті світлом колоси,
безмежні, вкриті сяєвом долини,
налиті повінню ранкової роси?..
О ні, ти пам'ятаєш це і нині,
Та серце твоє має полюси:
один - це цвіт червоної калини,
а другий - наддостатку терези,
забути змусили про націю, країну.
Ще трохи, й, може, душу продаси,
своєї волі проклята дитино?..
