Ти не бачив як падали сльози
Ти не чув як зривались слова
Ти не знав про квітневі морози
Ти забув що у тебе є я.
Не хотів одну мить почекати
Не зумів зрозуміти мене
Я не можу тебе вже кохати
Це кохання безглузде й смішне.
Ми йому поламали вже крила
В безнадію упало воно
І утратило свої вітрила
Спопелівши вже дуже давно.
Закриваєш ти очі на правду,
я також закриваю свої
Сльози капають, але насправді
Ми з тобою вже зовсім чужі.
Вечорів таких більше не буде
Що з тобою удвох провели
Пам’ятаєш нам заздрили люди
Ми здається й щасливі були
Я не винна і ти ж бо не винен
Винуватців між нами нема
Тепер кожен з нас просто повинен
Поховати свої почуття.
07.04р.
