Пронісся тихими словами,
Мій біль,шалений біль.
Коли умерло сонце над ярами
І смутно випаровувався хміль.
Ні світлий вечір,ні трава пожовкла
Не вміли вбити серцю дороге,
А ти одяг весь світ у чорне,
Зажавши в крові темне й самітне...
Не ти зіткав моє волосся з ночі,
І як не я дивлюся на світанки,
Так і не ти кохаєш мої очі,
А доля сумно проводжає ранки...
