Генієм я була ще в лоні матері, а може й ще раніше, коли моїх батьків відвідала геніальна ідея… Геніальна думка – геній. Я народилася. На небі з’явилася ще одна зірочка.
Я дуже здивувалася відношенням дорослих до немовлят. Їхні вчинки говорили за себе самі. Вони вважали, що я нічого не знаю. Це неправда. Я та інші, що побачили цей світ вперше, знали більше, ніж всі мудреці світу. Не вміють говорити? А про що, цікаво, можна говорити з дорослим? Він закутий в рамки суспільних правил, в ілюзорну систему цінностей, перетворений на раба цивілізації. Століттями вибудовувались стереотипи, що дитину слід навчати правилам та етикетам. Вони перетворюють особистість на слухняного громадянина, того самого раба, залежного від матеріальних благ, які притуплюють найвищу здатність людини – мислити.
Немовлята, скуті пелюшками, спостерігають, міркують, радяться з Богом як вивести батьків на шлях істини. Коли з’являється перше слово, починається кропітка робота. Батьки думають, що вони виховують, а справжніми вихователями є діти. Хіба не геніально?
