Заспівай матусю мені колискових,
загорни зі мною сонечко ясне,
місяць тоді вийде із хмарок казкових,
й від пісень матусиних в небі він засне.
Зорі зтулять віченьки,тиша запанує,
й морок волохатий спуститься як сон,
і ліси зелені темнотою вкриє,
і прилипне тінню до нічних вікон.
Буде він бродити по степам широким,
то під тином ляже,то до хат гайне,
вранці по долинам вляжеться глибоким,
і до ночі,вкрившись листям,у кущах засне.
Ранок не просплю я,казочку швиденько,
зможу разом з сонцем під кущем знайти,
листячко з росою відхилю тихенько,
морок,як клубочок там,спить до темноти.