Обережно, двері зачиняються.
Ти знов не встиг забігти у вагон.
Ти хід зірвав.
І наче прокидаєшся,
Але не твій –
Чужий навколо сон…
І знову наче спиш.
Табло, мов гіпнотрон.
Коли нулі зійдуть –
Натиснеш на клаксон.
Ти все знайшов,
Ти вже обміркував,
Що грається
Його величність час,
Нову на тебе кинув уніформу
Відколи ти стоїш на цій платформі.
І призвичаївся ти вже до нових правил
Ти вже листа до Всесвіту відправив,
Відколи час на тебе кинув уніформу
Віддав наказ до нової реформи,
Що до минулого не варто дотикатися,
Як до скляних дверей – "не притулятися"!
Так, Бодо, вагон в який не встиг вскочити - то не тільки минуле, а і не використаний варіант буття. Цікаво, як би склалося життя коли б ми встигли сісти у вагон який пішов?
Bodo відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колись давно краєм ока, так, знаєте "обривками" дивився фільм "Обережно двері зачиняються" з Гвінет Пелтроу у головних ролях. Фільм так-собі, трохи, м"яко кажучи, лажний... Але дії відбуваються у двох часових вимірах, з новим і старим вагонами=)))
Дякую, Вам за оцінку=)
Дуже сильні і ритм і образи! З пов.Євг.Юхниця Зі святом!
Bodo відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! Вас також зі світлим Воскресінням Христа, хай всього хорошого у Вас буде вдосталь, і щоб Господь ніколи не вважав цього забагато!
Зі святом!