Стара розпусниця чесала коси,
Чекала фраєра,що не прийшов ще досі.
Палила свічку,затопила піч,
Він все не йде,уже й глибока ніч.
Стара розпусниця не спала до світанку,
Протези опускала в брудну склянку,
Рум»янами все щоки малювала,
А він не йшов,вона все виглядала …
Стара розпусниця все заправляла ліжко,
Під дах дірявий підставляла діжку,
Дах крапав в діжку і в її долоні-
І танцювала вена на старечій скроні.
Стара розпусниця,присівши боком,
Дивилась на народження світанку сліпим оком,
Сухими пальцями косу перебирала
І плакала і сподівалась і мовчала..
…….
Стара розпусниця і досі виглядає,
Але того,що вже в живих немає,
Забута смертю,Богом і людьми
Стара розпусниця не бачить сни.
