...ненависний будильник затягує у зиму-
йому байдуже,що зараз липень і я не поспішаю.
Галасливий пройдисвіт збирає банальні рими,
а я замість цукру їх ложечкою - і до чаю...
Прокинувшись повністю,за вдіяне ґречно дякую-
за сни розвіяні,де випала роль чужинки.
Завершена каторга та ще й з якоюсь відзнакою-
про це гомонітимуть довго бабусі на ринку.
Рятуєшся книжкою та бачиш себе на форзАці
і тиснуть на рішення сотні нічних алегорій.
Спекотно. Чому ж холодіють безпомічно пальці?
А відповідь всюди-просякнуті стіни зимою.
Хіба ти Снігурка,щоб так за снігами тужити?
Хіба щось важливе помре з січнем чи ЛЮТИМ?
Для мешканки ЛИПНЯ дощами чекання пролито,
вона їх зустріне й про власні бажання забуде.
Вона...Тільки хто вона? І для кого?
На теплих долонях горить легковажне літо.
Так ненавиджу ранки з монолог-діалогом,
але знаю,що ЇХ я повинна любити...
Рятуєшся книжкою - от кого? я чаще от словоблудия людей...
и к слову о последней строке: ты думаешь, есть повинность любить что либо?
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
або просто від людей з їх єством...
думаю є...та це швидше не повинність-такий дивний стан,коли все змішується,роздвоюється і ЩОСЬ бере гору і ти знаєш,що попри хвилинне роздратування-любиш...щось таке