я – зелений і колючий син каштана
ти до мене прилітаєш кожної ночі
і шкіриш зуби на моє нутро
ти думаєш я там гладенький і лискучий –
якби ж то!
ти – чорна кішка
плід валторни й ночі
ти кажеш що мистецтво –
це лиш повторення задоволення
так теж колись говорив мені
король ящірок і син змії
ти – чорна летюча кішка
ти сон що сниться нікому
дочка ночі і сестра смерті
ти згортаєш крила і віщуєш
світ кінчиться (кажеш) за три дні
у середу опівдні все скінчиться
нарешті
пора сповідувати дів
і пригощати птахів важкою водою
час нести рибам зелену євангелію
їх час іде
моя гілка тремтить
під твоєю важкою ходою
золота спокуса зустрічає ніч
і відгортає синє простирадло
під яким вигинається небо
