Стою над прірвою. Униз
Дивитись страшно. Там, у полі
Блукають люди, та чомусь
Грають відіграннії ролі.
Он хлопчик поодаль стоїть
Напевно ролі не дісталось
Чи, може, щемить щось в душі
Мабуть, страшнеє щось з ним сталось.
А ось ця дівчина в толпі.
Точніше в стаді. Ненароком
Своїм малим, дитячим кроком
Дійшла до істини. Тоді
Ці оченята розтулились.
Стоїть та й молиться, небога
Адже немає в світі Бога
Нема й диявола. Одні.
Самі, однісінькі ми в світі
Як вишні, що теплом налиті
Гниєм потрошку. Я не хочу
Блукати привидом у ночі.
Піти б у день. Але й тоді
Немає правди в білім світі.
Брехня у дня, самотність - в ночі
А де ж тії блакитні очі, що дарять світло?
Нема. Немає й радості, і горя.
Сиджу собі. Один. У моря.
