Не сходить зоря для сліпих, – тільки зрячим!
Однак, смак тепла – не для зрячих – сліпим.
Хотіла мене чарувати… - нема чим?
Хотіла поранити словом тупим…
Не випустить слава з обіймів ласкавих
Того, хто цю славу байдужістю звав.
Хотіла зламати мене; тільки вивих!
Хотіла, щоб я об’єднав, – я порвав…
Хотіла... Одначе!.. – Не в юності справа;
Хотіла напитися славою – пий!..
Бо тільки незрячих голубить заграва,
Бо той добивається, хто не сліпий.
12.11.2010 р.
Володю! Мені вірш сподобався: особливо оця твоя манера підводити філософську риску під фрази. Отож, зовсім не маю бажання "колупатися". Я рада - відразу відчувається, що над твором працювала творча людина. Успіхів!!!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дорогенька Олено! Ваша тактовність, щирість і бажання зрозуміти - не для мене одного святі на цім сайті. Як би там не було, а Ваша мудрість для мене - орієнтир
це справді щось і щось тільки в хорошому розумінні цього слова особливо початок і вже так властива обі сильна кінцівка. стільки змісту, стільки сили. Оце я розумію поезія
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00