Істота, що належить мистецтву. Люблю дивитись глибше за дно. Слухати щось менш гучне, як тиша. Кричати так сильно, щоб самого крику ніхто не почув, але всі зрозуміли його причину. Радіти, що я не можу нічого змінити у своєму минулому. Скинути баласт торішнього болю. Поворожити на кавовій гущі, щоб знати, скільки чашок я ще вип`ю перед тим, як піду спати. Викинути у смітник всі маски, навіть улюблені. Прочитати трагедію і скласти збірку анекдотів. Змінити своє ставлення до життя перед тим, як я зроблю крок вниз із даху багатоповерхівки. Наважитись на стрибок з парашутом в річку і аж у воді згадати, що я не вмію плавати. Докопатися до ядра тільки образно. Літати у хмарах не тільки образно. Зірвати зірку з пластмасового неба, на яке ти перетворив стелю свого життя. Повірити в усе, що мені коли-небудь снилося, а також повірити, що все негативне, що зі мною траплялося – лише сни. Побачити привида на своєму горищі і не побачити в цьому нічого особливого. Знати, що мене не пограбували, просто я спонтанно вирішила подарувати свій телефончик цьому чорнявому хлопцю, який на диво швидко бігає. Знайти своє місце під сонцем, потім передумати і сісти де-небудь в холодочку.