Душа на волю рветься з горя ,
Куди не відаючи йти,
Пливучи тонучи в цім морі,
У хвилях схожих до біди .
Далеко ,поряд день останній …
Хто скаже ,хто її навчить ,
Вона як біженець з вигнання ,
Куди не знаючи біжить.
Кидає з холоду в гаряче,
Її життєва лихоманка,
Коли ж від радощів заплачеш ,
Коли ж зупинишся циганко.
Де ти знайдеш собі оселю ,
На мить прихилишся хвилину ,
Коли прокинешся від хмелю,
В свою останньою часину.
Та ж воля в Бога душе бідна ,-
Коли болиш куди біжиш?
Коли кінця страждань не видно,
Куди в молитвах ти летиш?
Та ж воля в Нього ,там спочинеш,
Коли здіймешся в неба вир,
Коли цей одяг з тілом скинеш ,
І з Богом ти заключиш мир.
