Коли серце покличе - піду за тобою,
Коли сонце догасне - залишусь собою.
Коли зорі розкажуть, як далі жити,
Тоді скажу тобі, що любила...
Якщо ти пробачиш - небо засяє,
Якщо не простиш - земля запалає.
Якщо відірвеш мене від себе,
То далі буду, вчитись, жити без тебе..
Коли настане ніч - прийду у твій сон,
Коли ти прокинешся - я вже не та...
Коли думки стануть лиш про одне,
Тоді скажу: "Я кохаю тебе"...
Ніщо не відоме і ми це знаєм,
Ніщо не є вічним, а ми писали:
"Твоє вже моє, моє ж стало твоїм,
Ти є у мені, і цього досить..."
Якщо годинник зупиниться - час наш прийшов,
Якщо тиша сподобалась - ми вже ніхто..
Любили, кохали, та що з того?
Нічого не взяли, ми просто ніхто...
Коли місяць заплаче - я це почую,
Коли ти спитаєш його - промовчу я..
Коли кров потече по теплому тілу,
Тоді я забуду про тебе навіки...
Недоступний зв'язок і ти замовкаєш,
Так важко збагнути, що все я втрачаю.
Не варто було все так залишати,
Та щось змінити вже сили немає...
Відчути тишу, твій дотик на собі,
Закрити очі і ринути в спокій..
Залишити мить цю у пам'яті своїй
І просто плакати, тримаючись болю....
Ніщо не відоме і ми це знаєм,
Ніщо не є вічним, а ми писали:
"Твоє вже моє, моє ж стало твоїм,
Ти є у мені, і цього досить..."
́́́́́́
Ідея гарна, передано непогано. Є красиві слова!! Єдине - з ритмом трохи не дуже склалось. Точніше перші два стовпчика - просто супер (як по змісту так і по написанню), але далі трохи збилось. Але сам рідко можу написати щось такого формату з нормальною римою, тому судити не буду і просто ставлю 5
Сірко Ibanez відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00