Раненьку, батьку, ти пішов,
Раненько смерть свою знайшов,
Хоча шукав то кращу долю,
Та не для себе, для землі,
Якою марив уві сні...
Хіба не ти народ убогий
Зумів поставити на ноги?
Тарасе, батьку, озирнися,
На україну подивися,
Ту бідну дівчину прости,
І всі гріхи їй відпусти,
На рідні руки прихилися,
І, як востаннє, обніми.
Вона не винна перед нами,
Її потоптано панами,
Які у груди себе б'ють,
Себе ж людиною зовуть,
А їх, Тарасе, навіть, знати
Нехочуть й просто проклянуть.
Нехай хизують гаманцями,
Нехай купують до безтями,
Іще згадають поміж днями
Козацький вірний рід увесь.
Але ж не справа в депутатах,
Хай сплять собі в своїх палатах,
Шкода, що гине рідний край,
І ту дівчину, але знай,
Що поки зорі в небі світять,
І ті могили не розриті,
І поки ще живий народ,
Нас не посміє захопити
Отой проклятий панський скот.
Невистачало нам недолі,
Дісталось нам лихої долі,
Вже й не стоять над головою,
А на душі густий туман.
Минув, Тарасе, швидко час,
Тебе згадавши ще не раз,
Ми Україну прославляєм,
Та що робити вже не знаєм.
Ми вже й кріпацтво подолали,
І незалежність осідлали,
Та легше все одно не стало,
Як були злиднями, то й досі
Крокуємо в безодню босі,
А панство часом понесло
В еліту в кольоровім возі.
Ось так ми, батьку, живемо,
Немов по лезу ідемо,
Здавалось мить - і під ногами,
Немає світу... Летимо,
Не день, не два, не місяцями,
А цілу вічність, і думками
Ми зможемо відкрить вікно
У кращу долю, та дарма,
Не вистачить на всіх тепла,
Але існує лиш одна
Свята земля - це Україна!!!!!!!
Вона нам щастя принесла...
Такії, батьку, в нас діла,
А ти собі милуйся з неба,
І нам від тебе тільки треба,
Щоб ти людей не забував,
За Україну помоливсь,
Щоб ми поглянули увись,
І полюбили все на світі,
Щоб сонце стало ліпше гріти...
Ми ще зустрінемось не раз,
Але як прийде, батьку час...
ID:
229816
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.12.2010 12:51:13
© дата внесення змiн: 19.12.2010 12:51:13
автор: Безслів
Вкажіть причину вашої скарги
|