Лялька зимою втомлена, кинула все і додому пішла пити каву з цукерками,
Безсовісно та безвідповідально, отак. Зробила собі вихідний.
З кожним днем їй весняніше, правдоподібніша усмішка в дзеркалі,
Будда таки написав передбачення. А вона віднедавна вірить у віщі сни.
Коли Лялька бачить мету, перешкоди невидимі, наче прозорі.
Значно гірше, коли та мета випадає із поля зору. Як чинити тоді?
Обережніше, Ляльцю, ти ж знаєш, твій навіть найменший порух
Повернутися може відлунням, розсипатись колами на воді.
