«Ти голосуй лише за мене,
І буде вдосталь всього в тебе».
Один політик так казав,
Електорат він зазивав.
Вважав що люди всі дурні,
Їх зневажав, бо всі наївні.
Проголосують раз, і в друге,
Йому так само все мене.
Сьогодні в партії, а завтра,
В його обличчі знову втрата.
Бо він за гроші галасує,
Коли не платять, він лютує.
По партіях він так і скаче.
По сходах мов, або неначе,
За допомогою скакалки.
Кидає обіцянки, як ті палки.
І за закон він скаже слово,
Якщо заплачено, готово.
Він буде проти, якщо скажуть,
Або якщо десь не підмажуть.
Потрібна йому охорона,
Бо, бач, він білая ворона.
Його всі люди добре знають,
І біля хати вже чекають.
В одного дівчину увів,
Другого під біду підвів.
Когось образив, чи принизив,
А з когось він мотузки вив.
І знову вибори. Та що це?!
Він не пахне, не цвіте.
Бо бач, його вже не обрали,
Та охорону враз забрали.
Не варто думку продавати,
Переконання враз міняти.
Це не брехня, і це не жарт,
Це зник продажний бюрократ.
