Під пудрою ховаю кожен дотик
Помадою приховую твій смак
А очі.. блиску вже немає
Він промайнув, наче літак
І скільки б тіні на повіки
І туші з ефектами для вій
Я сум ніяк не приховаю
В зеленій темряві своїй
Комусь фальшиво усміхнуся
Не вірячи сама собі
На когось навіть і не гляну
А з того що уже тобі?
Нічого? Добре, я забуду
В собі я сильна як-не-як
Та тільки зітреться помада
І знову смак, і знов твій смак
Це божевілля нескінчене
Я знищила про тебе все
А серце, як писклява скрипка
Бо навіть я нагадую тебе..
аж зле
