Удари... Сльози... Стогони...
Відлунням
До нас з часів тих давніх пронеслись!
Коли в Христа вбивали гострі цвяхи,
Де світло й темрява в бою зійшлись.
Земля тряслась, укутана пітьмою,
А у пітьмі виднілись три хрести...
А на одному з них - Спаситель світу
Вмирав, щоб мав спасіння я і ти!
Земля була просякнута вся кров'ю, -
Стікала кров з голгофського хреста,
Її в червоний колір фарбувала...
Так ось яка вона, любов свята!
Вінок терновий на чоло надітий,
І пошматована невинна невинна плоть,
А руки й ноги до хреста прибиті, -
Це так за людство постраждав Господь!
Там відбулася найстрашніша битва,
Вирішувалась доля всіх людей,
Там відбулось відкуплення народу,
Щоб повернути втрачених дітей.
Ішов на хрест без жалю і без страху, -
А ти, Голгофо, свідок тих подій,
Ти бачила як Спаса розпинали,
І чула як страждав Спаситель мій.
Там Божий Син помер як переможець,
Він переміг лукавого в бою;
Воскрес із мертвих і здійснив спасіння, -
І нині нас чекає у раю.
Удари, сльози, стогони і крики...
Ніколи не забуду тих подій,
Вони залишаться навік в моєму серці, -
Голгофська битва в пам'яті моїй.
