Здається небо опустилось на землю і
ріки потекли у другий бік.
Хтось десь почув прощання
хтось десь почув зізнання.
І соки землі, корінням дерев, тримають
небесну блакить, випивають
промені сонця з Галактик.
Я назбираю тих зірок
у пустий дірявий мішок.
А вилізши на місяць пісню про
землю заспіваю.
Ми ж тепер у ночі і ніхто не розкаже
нам про кохання моє до Землі.
