Нерозбірливий подчерк, чутливі зітхання,
Істеричні прокльони, сумні сподівання,
Купи сорому й стаху,і крихти надії
Соти творчості й вічне чекання події .
Сльози радості й щастя,та більше від болю
Небажання у дощ відкривать парасолю,
Прикрі сварки,сумні коридори суботи,
Пошук істини:може піти на роботу?
Сотні слів так невміло зав’язані в вірші,
Пальцізбиті об струни, ридання у тиші.
Дивні люди і танці, і квіти колючі,
Тихе соло.Паління.Прокльони жагучі.
Творчі ночі і ночі шаленого співу,
І уламки розбитого посуду й гніву,
Злі слова,теплі спогади,кадри на плівці,
Нерозбірливі погляди на мо́́́́їй сітківці.
Фотографії в кольорі,та більш чорно-білі,
І волосся русяве колись було білим.
У суботнії дні-ранок з теплої кави
Кольорові вірші грають в мізку вистави.
Гучно музуку так,щоб нікого не чути:
ні себе , ні тебе,звуки тиші забути…
ну.... коли дуже добре то теж буває нічого так собі пишеться... мені он навіть трохи соромно від того про що я написав вірша за Пасхальні свята - але ті вірші то в певній мірі я і є, які Ваші вірші показують Вас