Як дві руки, ми трохи схожі
І в кожного своє життя
Буваєм поряд і далеко
В залежності, що робить та, друга
Права - художник, ліва - то різбляр
І якось, в день негожий, темний
Ліва завдала болісний удар
Ножем по пучкам пальців різонула
Не вимушено, і не зі зла
Вона сестру свою любила
У кожного своя душа
Хтось свою душу
Пензликом малює
А хтось із дуба виріза
І те й друге - то є мистецтво
Вона добра, хотіла їй добра
Та вона ліва й вайлувата та рука
Цей необачний рух ножем
Коли хотілось зрозуміть художню душу
Призвів до рани болісной, глибокой
Та не розмахувать ножем то треба!
А тихо на полотно споглядать..
-Прости! -Прощяю, та не знаю
Чи зможу знову це робить
Чи зможу ще тобі намалювать
Свою картину - свою душу
Рукой, що зранив ти, різбляр..