Я закрию ці двері, де ми
Так і зостались
Двома щасливими дітьми,
Що так щиро невзгодам сміялись.
Де ми, за руки взявшись,
Брели по полю
Гніву, вбогості, розчарування,
І двері, де кохали ми,
Не знавши, що таке:"КОХАННЯ"...
Де ми були разом, і спільні мрії
Літали над нами птахами
І осідали на вії...
На ключ закрию, може ще зайду-
У спогаді якомусь,
Під впливом хмелю, ностальгії
На мить...Нічого не знайду
І повернусь
Тепер лише в свої рожеві мрії...
