Ви пробували викинути сміття з думок? Я нещодавно вирішила кинути палити…Мовляв від цього помирають клітини мого мозку, а їдкий дим лише давить, не даючи нормально мислити. Закоханість-паскудна річ. Прокрадається у підсвідомість і починає наводити там лад. Хаос не п’янить, не викликає емоцій ейфорії. Ти починаєш вірити у правила….А гордість тихесенько спить у закритому куточку душі. Ну і хіба це таки не паскудство? Замріяність про поцілунки і усіляки там «асясяй» робить з тебе дебіла і деграданта, що по-ідіотськи сам до себе посміхається на вулицях. У мене є статеве життя. Я кожен день займаюся сексом з роботою. Одного разу вирішила, що такого задоволення замало для феєричного оргазму, і закохалася….Впустила в свою голову банального звіра,який замість того, щоб рвати свідомість адреналіном, тихесенько скулить в кутку. Усвідомлення скупої реальності викликає нестримну злість, яка це звірятко в тому кутку постійно лупить. Стає себе жаль….Це найгірша стадія цієї життєвої епопеї закоханості. Соплі, сльози, сумні пісні……Перестаєш думати про секс…Ніколи не розуміла, чому я в такі моменти перестаю думати про секс з НИМ? Таке враження,що пристрасть взагалі втрачає будь-який сенс і право на існування. Ніжність цих «прекрасних» почуттів більше гадить, аніж приносить щастя. Приходить посміхаючись,щоб потім лишити в душі купу екскрементів. Таки паскудство…. Ми можемо контролювати свої почуття. Якщо дійсно цього захочемо. Потрібно лиш взяти за руку підсвідомість і повести в потрібному напрямку. І все стане на свої місця. Правила перестануть існувати, хаос наведе порядок у думках, і вогник нестриманості в усьому загориться в очах. Я підпалюю сигарету, втягую дим, щоб викурити жахливий запах в душі, і легко посміхаюся… Все знову стане просто:)