Маніфест совісті!!!
у кайдани заключена совість
і за гратами вяне весна
неминуча соборності повість
і поема прощання свята
ми раби у своєї недолі
а у долі ми вольні птахи
діти пекла у битві до крові
вже не друзі - ми вже вороги
святість спогадів тане секундно
залишає на згадку печаль
на душі скло розбите і згубно
тануть дні,забагато вагань
нам солодшого дійства не треба,
ніж поринути в правди світи
і довіритись - тільки лиш небу
і спокою лиш там нам знайти
і забути, забутись навіки
загубитись у темряві днів
ми нужденні здорові каліки
просим волі у сонячних снів
Допомоги!! Лиш краплю натхнення!!!
Щоб не впасти і далі піти!!!
і у совісті власне прощення
і простити усіх навіки
дайте сили щоб встати з низини
щоби память змогла замовчать
щоб позбутися сірої днини
іі навчитися щиро прощать
все пройшло і назад не вернути
сподівання зійшли нанівець
і тепер лише вихід - забути
ставить КРАПКУ!навіки кінець!
Совість цікава штука.. Прояв наших слабкостей.. Інше життя .. Інші думки..На мою думку вірш сильний.. В ньому є стержень який незламний і прагне бути сильним.. Ви сильні а отже і щасливі.. Спасиьі за приємні емоції..
класно,щиро,сильно,зворушливо))))) 
