Яблуко стигле,
Паранормальний мідяк,
До блиску натертий войлоком неба…
Він мені висвердлив серце,
Виклав всі козирі мого існування…
Я надкушую плід.
Сік не зволікаючи п’ю…
А тепер всі хором, всі одночасно
Струмені власних емоцій
Ковтаю.
Напій цей гірчить і збиває із пантелику,
Незвичні думи постають мов сон.
Хвиля огортає мене, немов серфінгіста,
Залишаючи отвір,
Залишаючи вихід, блокуючи вхід,
Штурмує мою свідомість неймовірною силою,
Потужним вихором стихії…
Я намагаюсь встояти, керуючи тілом,
Керуючи думкою
Залишатись на плаву,
На тонкому і не захищеному лезі любовної площини…
Впираюсь ногами в свою щасливу мить
І виходжу з труби…
Хвилююча і захоплива мить…
Місячне сяйво кепкує з моїх намагань уціліти…
Котом шкодливим зиркає з гілки.
Паранормальність цих почуттів вабить.
Карколомні стрибки мого пульсу
Не дають спочинку,
Зводять з розуму,
Поглиблюють всі тональності,
всі кольори, всі ці відтінки…
Спасіння не буде…
Сяючий плід розповсюдив своїх аватарів,
Переповнив судини,
Просочився в таємні кімнати…
Вологе повітря солодке, липке,
Повне всього жаданого і незбагненного
Вдихну без страху!
Забуваючи втому й кокетство,
Ненаситно ковтатиму струмені, ручаї,
Потоки любовного шалу!
Навіснію, захлинаючись від почуттів,
Лише на мить виринаю …
Живе-неживе моє тіло...
Моє-немоє віддаю цьому лету, шквалу.
Віддаю переміні,
Мідним блиском боки натираю,
Переінакшую дихання на шарудіння вітру,
Тінь свою одержиму пускаю в таємні дороги,
Очі свої …. Ні, краще тобі то не бачить…
Гнучка і стрибуча подоба неба,
Але не звір, не комаха, не птах…
Сутність моя…
Але краще тобі то не знати…
Напували ж мене медами відлюдники,
Відмивали мене від міського зловоння,
Душу елеєм мастили…
І намите моє тіло аби знов співало,
Безкінечно співало,
щоб ніколи пісня любовна в мені не змовкала…
16.07.2011р.
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти ж це мені нещодавно набажала: "... сьогодні повний місяць..нехай тебе надихне на створення чогось божевільного!!!" ось і маєш, повне божевілля...Дякую за побажання і за відгук!
Це не просто магнетизм - це занурення у вир шаленства почуттів
Місячне сяйво кепкує з моїх намагань уціліти…
Котом шкодливим зиркає з гілки.
Паранормальність цих почуттів вабить.
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, дякую!!! Дуже милий коментар, так приємно!!!ти все повідчувала!
ухтиж! яка в тебе гарна характеристика мого твору дякую! 
Ти ж це мені нещодавно набажала: "... сьогодні повний місяць..нехай тебе надихне на створення чогось божевільного!!!" ось і маєш, повне божевілля...Дякую за побажання і за відгук! 
