Спрага…
Пірнають мої думки у глиб океану…
Шукати відбитків тої давньої мрії…
Розкопки на курганах пам’яті.
Вітер заходився замітати сліди,
Жбурляючи у очі старі липи,
Де ми ховались від дощу й перехожих …
Ледь чутно здимаються боки барханів,
Не лишають під собою нічого живого.
Історії хтивих ночей втікають ящірками,
Залишаючи на згадку довгі хвости буднів.
Я нахиляю листочок зорями помережений,
Напитись з трояндових вуст прагну.
Спрага…
Де мені втопити спрагу свою?!
Тиша недолуга .
Повітря незряче...
Пелюстки грайливі напівпрозорі
Виткнулись маревом край неба,
Огорнули прохолодою, ніжністю,
Торкаються щік і вуст шкарубких,
Пестять шовком, лоскочуть, линуть…
Спрага…
Ковтаю, захлинаючись, немов уперше
П’ю твоє звабливе дихання.
Краплі бісеру котяться з підборіддя,
Стікають діамантовим кольє,
Сміливо орошують шию й груди…
…скрегоче на зубах остання крапля,
Злизую з долонь і ковтаю піщану безвихідь…
Спрага…
Як тебе позбутись, чим напоїть?!
(малюнок gala.vita )
12.08.2011р.
дякую за світло яке, ти несеш!Це надихає! 
Дякую за відгук!!!
