В машині їду
дорога мокрими виблискує боками
А дощ іде
вода по склі збігає
Нерівними сльозливими струмками
Осінній дощ - туга, печаль за літом
То плачуться дерева й небеса
Останній лист кудись летить за вітром
Несеться в небуття зів’янула краса.
Тужливий крик то журавля прощання
Вже на чужину подались ключі
А завтра сніг і вітру завивання
У шибку будуть стукати вночі.
Земля вродивши рясно вже чекає
Коли Покрова ковдру принесе
Осінній лист в останній раз злітає
І вітер вдалечінь його несе
