Володимир Григоріченко
ТИ ПОКЛИЧ МЕНЕ
Ти поклич мене наостаннє,
Де на листі скотилась сльоза.
Де сплітаються руки в прощанні
І так сумно шептала лоза.
Ти поклич мене наостаннє,
Щоб хоч трошечки серце зігріть ,
Зазирнути у очі бажані
Й невимовне у них зрозуміть .
Ти поклич мене наостаннє ,
Бо здається безтямною мить .
Розлучаються двоє коханих
Їх не зможе ніхто зупинить.
