Я люблю тараньку і твої соски. Таранька, потрапляючи до мого шлунка, приносить мені пряме задоволення. Ти ж є посередником, а здебільшого твої очі, між твоїми сосками і моїм задоволенням. Коли я до них (сосків, оу-є-є-є!!!) торкаюся – твій погляд набуває ТАКОГО млосно-еротичного забарвлення, що ридала мама, а я билася в екстазі!
Кого ж я люблю більше: тараньку чи твої соски?
Ти кажеш (соски ж твої), що не довіряєш мені. Таранька ж довіряє мені у всьому. Тут хіба я можу бути у ній невпевненою, але то таке, просто поняття свіжості на жаль швидкоплинне, ну та нє будєм а груснам.
Зате від тараньки не дочекаєшся:
- поцілунків
- доторків
- поглядів
- слів
- жестів
- розуміння
- ніжності
- ще раз розуміння
- турботи
та всього-всього-всього іншого приємного бонусу, що додається до мужчин і їхніх сосків (правда не всіх Боженька обдарувала, але ж ти особливий – all inclusive).
Таранька суттєво програє (а-а-а, рятуйте, мамо!!!). Тоді що, твої соски (соски чи ти?) – для мене все (оу, прієхалі)?
Стоп, стоп, стоп. Пастой паравоз, нє стучітє кальоса, ала-ла. Тараньку можна обирати будь-яку за різноманітними критеріями зовнішнього вигляду та внутрішнього наповнення. А твої соски – одні. Я не маю можливості піти у наступний супермаркет і обрати (дужжже прискіпливо) нові соски – кращі, ніжніші, рожевіші.
Бо ж і навіщо – я люблю твої соски.
Я люблю. Твої соски.
P.S. For your «sosky»