Багато є вкраїні мертвих сіл,
Які зникають з мапи дуже швидко,
З села такого я тримаю рід,
Про це казати дуже мені гірко.
Воно померло, все, його нема,
Про нього залишилась згадка,
Це з ним зробила не війна,
А безробіття і суцільна п'янка.
Колись воно ховалося в садках,
Купалося у яблунях та вишнях,
Тепер не має тут садів і хат,
Самотній вітер тільки собі свище.
Стоять старі погорблені хати,
Не має вікон і прогнила стріха,
Тут не живуть давно уже птахи,
Давно дитячого не чути сміха.
22.09.11 Ілля Манченко
