Ще вчора я була готова сказати, що ти лише деталь... Часина мого гардеробу, який носить серце... Та сьогодні зрозуміла, що не вийду на вулицю, не обмотавши шию твоїм шарфом, не поцілувавши твої очі, не зазирнувши в твою нагу душу, не відчувши твого тепла…
Вітер приносить листя під моє вікно. І ти приносиш спокій для мене.. Хтось написав крейдою під ногами: «Я тебе люблю». І кожен день сотні людей, машин, тварин ходять по цих святих словах (бо любов є святою)... А ти прийшовши, залишив поцілунок свого серця на моєму болі, і він змінивсь у щось зовсім інше…
Хтось кричить під під’їздом, щоб усі знали, що саме вони «ті щасливчики».. Але моїм найкращим доказом буде мовчання. Я підійду близько і відчую твій подих, запах твоїх мрій…
P.S. А сьогодні я готова відпустити тебе, якщо ти про це попросиш, якщо ти цього захочеш...