Я надто ціную свою волю,
Щоб навічно стати тобою,
Я надто ненавиджу свою долю,
Щоб залишитись собою.
Зривати дійство прототипних лав,
Лав підсудних, аморальних дур.
Коли життя шкереберть,
Вихід з нього лише смерть.
Нежалкуючи плоті кусати
Рвати ногтями і рвати,
Викинути душу собакам
Чи просто стати катом?
Спокійно дивлюся, як помирає погляд,
Пустити сльозу для надхнення,
Зірвати із рельс потяг,
Поділится на шматки незнання.
Свої крила я з вішалки зніму,
Заб*ю на все та більше на тебе.
Андрію, герою!Все це мине,
Бо я не твоя, а мені так це потрібно...
