Твого кохання відчайдушний крик
Летить до мене через усі роки,
Пір'я спадає із подертих крил,
Життя ховає за вітрами кроки.
Пробач, шепочу, не діждалась день,
Коли тебе зустріну у дорозі,
Весну мою відносить журавель,
Якого провожаю на порозі.
Чи, може, я не бачила той сон,
Коли прийдеш ти у моє кохання,
Захопиш серце в сонячний полон
Пісню заспіваш соловейком зрання.
Твого кохання відчайдушний крик,
Мені уже не чути через роки,
Лиш мимоволі із подертих крил,
Пір'їною лягає біль у руки.
