Ти кинув в спину камінь ближньому.
На ньому тінь минулого,
А на тобі кров життя прожитого.
Для кого створюєм цей сірий,в брудних плямах світ?
Хіба глухий скрипаль здобуде щастя
Малюючи сліпого художника зі скрипкою в руках?
Це буде крах долі творчості в обох.
В тобі зламався сили дух тому й заходиш серед ночі з-за спини.
Не хочеш визнати вини своєї,то зупини хоч свій підсупний крок.
Летиш над нивою,як крук,
Шукаючи поживи із землі зерна дзьобом видираєш,
Що Сіяч слів насіяв аби нащадки урожай зібрали,
А як не знайдеш,то взагалі падаллю харчуєшся
Подохлих чи померлих з голоду,щоб три сотні жити літ.
Та ти тоді навіть собі противним станеш,
І так само здохнеш сам.
Не жити,а життя своє проіснувати,то нещастя.
Годі завдавати ближнім ран!!!
