ТАЇНА ЛЮБОВІ
Яблуневий сад затих жорстоко,
А над ним всевидюще око
Справляло баль. Не Сатани,
А блаженної таїни
Любові.
Вели танок зірки,
Зачіпаючи сумні гілки
Яблуневих крон.
Не було королів і корон
Любові.
А була тут тиша,
За сердечний буревій миліша
І біль глухий, сердечний
Мов не красивий розріз поперечний
Любові.
І місяць млів у далині,
І здалося тоді мені,
Що вже боюся я щирого почуття,
Що вже боюся я
Любові.
/ 12 жовтня 1998 /
