Прохолода весни прослизнула на кінчики пальців та засіла в куточках серця ,на устах,в плечах та повітрі між теплим тілом та навколишнім світом...Закрила очі та зрозуміла....Я жива,я дихаю,але вітер все частіше нагадує про самотність своїми цілунками всього дівочого ,молодого тіла....своїми палкими обіймами.що зводять з розуму...