Хронічна втома і цей безлад в голові..
Коли я розберуся із думками?
Ти відправляєш кожен день нові листи,
Та будем чесними я їх і не читаю.
Вже давно байдуже на всі твої думки..
Ні, я не черства, просто почуття мінялись.
І не вини себе в моїй брехні!
Просто слова і відчуття не цінувались.
Та годі! Годі! Ти скажи мені,
Навіщо так себе не поважати..
Я зараз прагну лиш втікти..Геть від брехні!
А ти назад мене за руку тягнеш.
Та ти не смійся! Я правду кажу!
Просто набридло ці листи читати..
Ти не пиши! Одне тебе прошу..
Живи своїм життям..вже варто щось почати..
Прошу порви цей лист, що ти тримаєш!
Та ти не бійся, я допоможу..
І годі в памяті весь зміст цей зберігати!
Не донесеш мені свою журбу!
Ти бачиш ці білети у руках,
Так це остання мить, що ти зі мною..
Вже речі зібрані і на своїх місцях,
Лиш ти ще досі у моєму домі..
Пробач, що вийшло так, не як гадали..
Просто ця втома вже далась в знаки..
Прости, що забираю все, що мали..
Та непотрібно вже це все тобі й мені..
