ховаюся на іншому профайлі аби мене ніхто не знайшов
зраджую своє кохання день у день і лицемірю
вкотре переконую себе що це все колись пройде
але тимчасовість негативних явищ нестабільна
де я знаходжуся, звідки я і куди йду, та й хто я взагалі така?
мене немає, я сама себе вигадала щоб заповнити ліжко в кімнаті
навантажую неіснуючих друзів своїми переживаннями
на які їм начхати тому що мене немає в їхньому житті
хочеться роздерти сорочку і кричати що я десь є,
але навіщо? все одно ніхто не почує, тому я посміхаюсь
знайдіть мене, я знову поховала себе, розкопайте бо потім буде пізно
склейте шматочки того, що колись було мною,але не співчувайте
чи то десоціалізуватися зовсім? ізолювати всіх від непотрібного впливу
яка наївність думати що колись буде краще, прокинься
зав'яжи шнурівки так,щоб більше не спотикатися, але без зашморгу
мої друзі небо і вітер, їх також не існує,хоча вони є.