Я лиш пилинка на твоїй долоні ,
як крапля свіжої роси на сонній ще траві,
мене штовхне ранковий вітер до безодні ,
а ти тримає мене своєю вірою,не віддавай мене безжалісній пітьмі!
Твоя любов ,твоя надія,
це все що гріє у холодній заметілі,
тонка імла страху у божевіллі,
вкриває моє тіло: руки , губи , вії .
Я знаю ти віддав своє стражденне тіло ,
щоб зародилася на світ моя душа.
Ти мучився в агонії, тебе усе боліло,
тебе продав твій син за копійкового гроша!!!
Але ти ладен все на світі синові простити ,
бо ти зумів його так щиро полюбити,
пробачити, забути і обняти,
ввесь світ йому як іграшку подарувати.
Ти один серед нас,
хоч вигнанцем на світі зовешся.
Тебе закидають скиртою образливих фраз,
Але ти знов підведешся.
Ти проведеш мене краєм життя,
тернистим шляхом через провалля,
але ти не забудеш про моє буття,
бо це хрест мого існування!
