Бути одиноким – значить ставити себе в центр усього і не бачити нікого поряд.
Ми часто плачемось, нарікаємо, ніби самотні і нікому не потрібні, що наших проблем ніхто не помічає, що ближнім байдуже до всього, що відбувається з нами. А ставили ми собі колись запитання чи достатньо приділяємо уваги своїм родичам, близьким, знайомим, випадковим перехожим на вулиці, у транспорті та іншим?! Маючи так багато, ми не помічаємо навіть самого яскравого, важливого. Бог дає усе, що потрібно людині: посилає конкретні знайомства, створює спеціальні обставини і ситуації – робить абсолютно усе, щоб людина була щасливою. Але ми, маючи нерозсудливий розум і волю вибору, часто нехтуємо багатьма дарами Божими. Керуючись гординею, відвертаємо від себе дорогих нам людей, ставимо себе вище інших, «спалюємо мости» у спілкуванні з друзями, рідними. Боїмося бути зрадженими, покинутими, недолюбленими, самотніми, при цьому самі ж не любимо по-справжньому, не жертвуємо собою заради когось!
Щастя – це вміння бачити його! Віддавати – сповна, цінувати – щосили, жертвувати – не задумуючись, любити – безпідставно! Жити не лише для себе! Бачити (допомагати, любити) ближніх, перейматись їх радощами і проблемами.
Одиноких людей не буває. Бувають люди, що закриваються від світу.
Давайте відкриємо двері наших сердець і впустимо туди Любов!
Знаєте читаючи початок твору, складається враження, що для вас самотність -це егоїзм, ні я не погоджуюся з початком твору...але мені дуже близький його кінець де ви насмілилися висловити думку , що ж таке щастя? і ви знаєте тут ви не помилилися.Ще сподобалось те, що ви віруюча людина і глибока духовність відчутна тут між рядків, я бажаю , щоб ви були щасливими і не боялися бати самотньою-самотність не завжди така страшна якою ви її описали
соломія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сама самотність - не є егоїзм, а лише ставлення людини до цього може бути егоїстичним. А так, дякую за ваші думки.
