(Низка танка)
* * *
Трава і квіти
Народжені сонцем.
Але і тіні
Чорні, незграбні –
Його діти...
* * *
Думаючи про життя
В епоху занепаду
Думки про близьких…
У цьому світі давно
Втрачений Шлях…
* * *
Стару гордість
У скриню сховавши
Вирушив у подорож
За дивним трунком
Схованим в скло…
* * *
Згадую вітер –
Теплий подих червневий.
За вікном оснінь...
У розкошах холоду
Зігріє тільки пам'ять...
* * *
Слухав тишу
Розмову мовчання
Метеликів літа.
Звичка до діалогів -
Луна самотності…
* * *
Почути би знову
Мені музику осені!
Не стати глухим
У шумі міста брудного
Не заснути б у тьмі…
* * *
Старі знаки
На листочку пожовклому
Розрізняю ледь-ледь…
У світі занепаду
Пошуки істини.
* * *
Каравани слів
За обрій ідуть
Пустелі світу сього…
Біля старої криниці
Спека, пісок назавжди.
* * *
Життя – це сон.
Питання вічне –
Хто заснув?
Буття – то крапля роси.
Марево вічне…
* * *
У тому домі довго
Жили і помирали люди.
Квіти про це
Хотіли сказати
Мені – перехожому…
* * *
Стукають у неіснуючі двері
Дивляться в неіснуючі вікна
Живуть в неіснуючому домі...
Люди ностальгії.
Самотність.
(Світлина автора віршів)
У розкошах холоду
Зігріє тільки пам'ять...... --- це правда.........Стукають у неіснуючі двері
Дивляться в неіснуючі вікна
Живуть в неіснуючому домі...
Люди ностальгії.
Самотність.------неперевершено... торкнуло серця
Старі знаки
На листочку пожовклому
Розрізняю ледь-ледь…
У світі занепаду
Пошуки істини.--
Зірки плакали
Чобітками на вереск
Упало намисто
Вночі охрою стало
Зашелестіло...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і відгук! Давно мені ніхто не писав такі чудові відгуки...
5,5
