«дівчинка винна!» –
видихне апостол,
і видихнеться, подохне:
ніч на шмаття біліє покровом здуття
в мішковині без продухів сухо прибоєм
від моря вітрами в безхмар’ї
короткозорість кулястих підвалин навиліт, –
незрима в собі і від себе вогниста цівка
під гримом відвалу