І
Передчуттям не вірю, і прикмет
Я не боюсь. Ні нАклепів, ані отрути
Не уникаю. Бо погибелі намет
Зруйновано. Безсмертні всі, не треба
Боятись смерті ні в сімнадцять літ,
Ні в сімдесят. Є тільки яви світ.
Ні темряви, ні смерті не існує.
Стоїш на березі самотнім моряком,
І я із тих, хто вигріба тенета,
Коли іде безсмертя косяком.
ІІ
Живіть у домі – не пропаде дім.
Я викличу якесь століття,
Зайду в його намет і жити буду в нім.
І ось чому зі мною ваші діти,
Дружини ваші за моїм столом, -
А стіл один і прадіду і внуку:
Будучина бубнявіє нараз
Якщо ж я підіймаю руку,
Всі п’ять гілок залишаться у вас.
Я кожен день минувшину ковалив,
Ключицями своїми підпирав,
Поміряв час кульгавим землеміром
І крізь буття пройшов як крізь Урал.
ІІІ
Століття я по зросту підбирав.
Ми йшли на Схід, тримали пил над степом,
Бур’ян чадив і коник фугу грав,
Підкови вусом зачіпав, пророчив,
Погибель провістив, як схимник чи монах.
Я долю до сідельця приторочив,
І нині я в прийдешніх днях,
Як хлопчик я стою на стременах.
Мені мого безсмертя є доволі
Щоб кров моя століттями текла,
За верхній кут осіннього тепла
Я би життям платив би долі
Якби його літаюча стріла
Мене б як нитка в світі не вела.
Я пораділа не тільки за переклад, а ще через факт Вашого вибору.
На мою думку, цей Твір Тарковського - найяскравіший, наймольфарніший у словянській літературі. Я зраділа, що він і Вам також співзвучний аж до бажання мати у нашій культурі переклад.
Достойний переклад!
(Пане Артуре, виставляйте нижче перекладу оригінал, щоб можна було обновити в памяті чи прочитати вперше і його.)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Інколи я так і роблю. Але в мене багато перекладів з китайської - тут уже оригінал я виставити точно не зможу - ну не знаю як набирати на компі ієрогліфи... А писати від руки і запихати в комп як малюнок - довга історія...
Я так зрозумів, що цей переклад Ви вважаєте вдалим.
