* * *
Якщо співати про щось, то про зміну вітру,
західного на східний, коли замерзлу гілку
зміщує вліво, від небажання скрип,
і твій кашель - над площиною лісів Дакоти крик.
Опівдні можна скинути кріс і стріляти в те, що в полі
здається зайцем, надаючи кулі
збільшити відстань між збитим внівець з темпу
того, хто пише рядки ці пером і тим, що
лишає сліди. Іноді голова з руками
зливаються, не стають рядками,
але під власний голос – котиполе картаве,
підставляє вухо, як частину кентавра.
я люблю это стихотворение, как собственно и все остальные Его. Получила массу удовольствия. Спасибо , Артур. В вашем переводе осталась неповторимость слога и эта завораживающая странность мироприятия.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо! Зад, что Вам понравилось. Мои переводы больше критикуют, чем хвалят.... Я перевожу так как чувствую автора, стараясь прежде всего передать при переводе это чувство...
