Аваріє…
Ти скла
ламкого
склала слайди,
до гурту,
з гуркотом авто.
Узбіччям
сновигають зайди,
А ще – чотирилапі
найди.
Ото ціквотно їм. Ото!
Астарський ас
асфальт
освоїв,
хто профі,
хто профан – профіт!
Аби без
геморстрахової,
не світить – свідків,
хто що скоїв,
зіллялось,
мов сліпнів
на мід.
Трясеш
дорогу
злісним тромбом.
Тромбонами
клаксон
зіпа.
Ще й органи,
своїм
апломбом,
пломбують
всім нейрони-бомби…
-Ти що? Сліпий?!
- Ти сам!..
Сліпні і скельця…
От, аваріє сліпа…
22.05.12
Колись може й побачено. З вікна маршрутки. Бажаю нікому не втрапляти і не бачити.
Так, аварія не розлічає своїх-чужих, бідних-багатих, вельможних-звичайних... Любиш шикувати, порушувати,
зневажати інших - плати данину дорозі! І добре, якщо не життям, а тільки залізяччям! Геть сміття у людському обличчі з дороги!
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Геть сміття у людському обличчі з дороги! 
Ага!
