Для того й варто було б жити...
У вікнах зустрічати переддення,
Не поцукровану, гарячу пити,
Духмяну каву із горіховим варенням.
Глядіти сонні очі цього міста,
У громадському транспорті поранках,
Тулитися тілами поміж тісняв,
Як в ложі ненаситної коханки.
Сезонно змінювати верхній одяг,
Щотижня телефонувати мамі,
І влітку, на пероні, кожен потяг,
Чекати! Як чекають довгожданних.
Дощем весняним омивати тіло,
Зливатися з навушником у вусі,
А по суботах через край зболіле,
Фальцетом вити у хмільному дусі.
В рок-джазовій обробці грати кавер,
Для того й, певне, варто було б жити!
Аби в записничку знайшовши номер...
Не колихнулося зрадливе ПОДЗВОНИТИ.
