В гостях у Клубі поезїї (продовжуючи тему Емми Листопадної) .
Сподобалась тема вірша Емми Листопадної "Біжу готувати сніданок..." і надихнула на віршовані роздуми...
Не критик я і не поет
(так я собі вважаю),
Та іноді якийсь сюжет
У віршах розкриваю.
Та деколи буває так,
Що Муза утікає,
Не пишеться, ну просто жах!
Піду я погуляю.
У Клубі гості завжди в шані,
Відкрию істину таку.
І зручно всівшись на дивані
До Емми спершу загляну.
Тетяну з Рівного ніколи
Я постараюсь не минуть.
І до шановного Миколи -
Дід Миколай його зовуть.
Який там Дід, насмішка й годі!
Ідемо далі гостювать.
А це вже до Євгена сходи,
Директор! Треба привітать
Його з народженням дитини
(та ні, не смійтесь, КНИГА це),
Юхниця - молодець, щоднини
Свою поезію несе.
Постукаю я в двері тихо
Там виглядає Борода.
Та не лякайтесь, звати Ігор,
Людина чемна і проста.
До Любоньки в нас завжди черга,
Всі АКРО хочуть почитать,
Енергія там невичерпна,
Їй ще писать, писать, писать...
Когось, можливо, не згадала
Простіть, всіх пам"ятаю я.
І подумки собі сказала:
"Напевно, ми уже рідня".
Хотіла йти додому, друзі,
Та бачу я - переполох,
У нашім поетичнім крузі
До себе кличе Віктор Ох.
Гаразд, лише на каву, брате,
Із смайликів роблю сюжет,
Тут двері прочиня до хати
Поважний, знаний наш Кадет.
Ось вечоріє і від "мишки"
Не чую я вже своїх рук,
Та кличе ще мене на трішки
Пан львівський, звати varvaruch_v.
Усім я вдячна за візити,
За теплий Дім, який для нас
Побудував Євген, і квіти
Йому замовим ми не раз.